Задать вопрос наркологу Реабилитационный центр Ренессанс

Особливості емоційної сфери наркозалежних

Особливості емоційної сфери наркозалежних.

Провідний психолог-тренер, консультант  «Амік21»,
психолог –тренер Центру Реабілітації повышенной дисциплини.

Кім Алеся Володимирівна

Сьогодні у зв'язку з високою інтенсивністю впливу емоціогенних факторів на психіку людини, які, у свою чергу, знижують рівень стресостійкості й ведуть до підвищення рівня соціальної дезадаптації особистості. Людині доводиться знаходити засоби зниження рівня напруги нервової системи, у якості одного з деструктивних способів виступає наркотик. Зловживання психоактивними речовинами є міжнародною проблемою, від якої страждає майже кожна країна на земній кулі, у тому числі й Україна. Численні проблеми здоров'я, смерті, соціальні проблеми, пов'язані із цим зловживанням, є результатом складної взаємодії між психоактивними речовинами, конкретною людиною й середовищем. У споживача виробляється сильна звичка до психоактивних речовин (залежність), у результаті якої вживання наркотиків стає все більш неминучою. Недооцінка психологічних факторів і психологічних механізмів у виникненні й динаміці наркоманії знайшла своє відбиття в позиції офіційної наркології, що розуміє наркоманію як групу захворювань, викликаних систематичним уживанням наркотичних речовин, що проявляється в змінах реактивності психіки й фізіологічної залежності, а також у деяких інших психологічних і соціальних явищах.

Наше дослідження спрямоване на аналітичний огляд робіт психологів на предмет особливостей емоційної сфери наркозалежного. Метою нашого дослідження є аналіз особливостей емоційної сфери наркозалежних. Предметом є особливості емоційної сфери наркозалежних.

 

Емоції - це психічний  процес, що об'єктивну реальність у формі  переживань  людини, що  виражають його суб'єктивне відношення до навколишнього  світу й до самого себе.  Суб'єктивне емоційне відношення особистості до об'єкта  може бути позитивним, негативним, амбівалентним  (двоїстим) і невизначеним. Емоції - джерело інформації про  значення  для індивіда тих або інших подій, їхньої адекватності суб'єктивним потребам. Емоційну сферу людини становлять  такі  емоційні прояви,  як  емоційні  стани,  емоційні  відношення  й емоційні реакції. Емоційний  стан - це   відносно  тривале  й стійке  перебування  в  якому - небудь  настрою,  пов'язаному  із загальним соматопсихичним тонусом людини. До емоційних станів відноситься: почуттєвий тон.

Почуттєвий  тон  не  має  власного  змісту  й  виникає  у відповідь  на  безпосереднє  відчуття  сприйняття  окремих  об'єктів  або миру  в  цілому.  Почуттєвий  тон - це  загальне,  відносно   постійне, недиференційоване  емоційне  тло,  на  якому  протікають психічні процеси, настрій.

Настрій  являє  собою  тривалий,  відносно  стійкий загальний  емоційний  стан, що  офарблює  окремі  психічні процеси й поводження людини.

Емоційні відносини відображають зв'язок особистості з об'єктом і його  внутрішню  суб'єктивну  оцінку   цього  об'єкта (об'єктом   може виступати  й  сам  суб'єкт - тоді  мова  йде  про   самовідношення,  відношення  до себе). До емоційних відносин зараховуються:

- почуття (чітко  обмежені  часом  переживання, що  містять оцінку явища);

- страсті (більш  тривале  й  напружене  емоційне відношення, що  характеризується  сконцентрованістю,  зосередженням  почуття на якому - небудь об'єкті або виді діяльності).

У  хімічно  залежної людини  таким   об'єктом   є  наркотик  (і, відповідно, уживання), на який спрямовані почуття хворого.

Емоційні  реакції являють собою  безпосередню відповідь на  певні  враження.  До  емоційних  реакцій   ставляться:

- афект  (стрімко  емоційний  процес, що  бурхливо  протікає,   вибухового  характеру,  що  може  дати  непідлеглу  свідомо -  вольовому контролю розрядку  в дії) [9, с.13].

Афект - це   короткочасна  реакція  на  стресовий  вплив.  Він супроводжується  руховими   порушеннями   і  вегетативними проявами.

Емоції містять у  собі три складові  частини:

- переживання (яке може  супроводжуватися  соматичними почуттями);

-  спонукання  до дії;

-  пізнавальний компонент (дозволяє зрозуміти та  оцінити події).

К.  Ізард (1980) запропонував   класифікувати  емоції  на

фундаментальні  й  похідні. До  фундаментальних відносяться:  інтерес, хвилювання, радість, подив, горе - страждання, гнів, відраза, презирство, страх, сором, провина. Інші емоції є похідними.

Залежно  від    змісту  потреб,  які  відображають емоції,  виділяють  вищі (задоволення  соціальних  потреб людини)  і  нижчі (задоволення  егоїстично  - утилітарних  й інфантильно - гедоністичних  потреб  людини),  емоційні стани.  У  хімічно   залежних   людей  домінують  нижчі емоційні  стани.  Емоції  хімічно  залежної  людини є  показниками  задоволеності,  або   незадоволеності  його змінених  потреб - патологічного  потяга,  що  є домінуючим (можливо, єдиним) в ієрархії мотивів.

Емоційна  сфера  тісно  пов'язана  з  мотиваційнно - потребностною сферою  й відбиває  її зміни  в  хімічно залежних людей. Також  вона зв'язана  з  усіма  іншими  сферами  особистості,  емоції  супроводжують  всі психічні  процеси.  Відображаючи  ті  або  інші  сторони  людського  характеру  й  реакції  на  навколишній  світ,  емоції  тісно  зв'язані  з   усією особистістю в  цілому. Емоційні розлади відіграють значну роль у  психічних   порушеннях.  Емоційна  сфера  має  свої індивідуальні особливості, вона розвивається  й  змінюється  протягом   всього життя.

Наркоманія  істотно   змінює  емоційну  сферу  людей, впливаючи    на  всі  характеристики  емоцій:  їхня  якість,  зміст, спрямованість,  тривалість,  стійкість,  виразність,  глибину, динаміку.

А. Н. Леонтьев  писав: "Найпростіші  емоційні  процеси виражаються  в  органічних,  рухових   і  секреторних  змінах  і належать  до числа  вроджених  реакцій.  Однак,  у  ході розвитку емоції втрачають  свою  пряму  інстинктивну  основу,  здобувають важкий  характер,  диференціюються  й  утворюють різноманітні  види  так  званих  вищих   емоційних  процесів: соціальних,  індивідуальних  й  естетичних,  які  в  людини становлять головний зміст його  емоційного життя" [8, с. 94].

У  процесі  наркоманії  відбувається  деградація  особистості  й всіх  психічних  процесів,  у  тому  числі  й  емоційних,  які  від сложнообумовлених деградують до спрощених.

Розглядаючи   окремо  найбільш  часті  емоційні  стани наркоманів і причини виникаючих  емоційних дефіцитів  розвитку, у  першу  чергу,  необхідно  підкреслити,  що  вживання наркотиків   є  свого  роду  захисною   дією,  засобом  відходу  від проблем   в  ілюзорний  і  комфортний  мир.  Страх  перед  життєвими  труднощами  С. Б.  Белогуров  уважає  основою  формування  психічної залежності  від  наркотиків. "Люди,  вирішуючи  свої  повсякденні  проблеми  самостійно   справлятися  із  тривогою,  розпачем,  нудьгою, роздратуванням  і  т.д.  Подібне  навчання  повинне  бути  безперервним,  як тренування  у   спортсменів.  Якщо  уникати  таких "тренувань",  ці  навички поступово  зникають. Аматор наркотиків (також й алкоголю) воліє ховатися від неприємних почуттів, у результаті чого губить уміння спілкуватися із власними  емоціями  й переборювати  хоч скільки -небудь  значні кризи  без  допінгу.  Залишившись  без  дурману,  він  випробовує  найтяжкий стрес,  що  пов'язаний  з  корінною   зміною  звичного  укладу  життя.

Раніше він  міг  "піти" у  внутрішній мир приємних  мрій або хоча б  не так  гостро  відчувати  необхідність  насущних  і  невідкладних,  не  завжди легких рішень (до  того  ж часто  потребуючих  певних жертв), а тепер вже  не  захищений  і  змушений  протистояти  негативним  емоціям,  але  не знає, як це робиться" [4, с. 24].

Життєві  труднощі  й  проблеми  властиві  всім,  оскільки   люди відчувають потреби й не завжди мають можливість їх задовольняти.

Однак,  як  уважає  Джон  Пауелл,  незадоволення  однієї,  самої  головної потреби  робить  людину  нещасною  і  нездатною  до  продуктивного рішення  проблем,  і  як   наслідок,  може  привести   до  наркоманії  як захисному   механізму - це  потреба  в  любові  до   самого  себе. "... все більше  й  більше  число  фахівців  погоджуються  з  тим,  що ця потреба  настільки  фундаментальна  й  настільки  істотна,  що   якщо  вона задоволена -  людина  здорова,  щаслива  як особистість.  Ця  потреба  називається - щира  й  глибока  любов  до самого себе, справжнє й радісне прийняття себе, щира самоповага, що дає  відчуття  свята: "Як  добре  бути  собою!", "Я щасливий бути собою!" [10, с. 78].  Незадоволення  ж  цієї  потреби, неприйняття  самого  себе  викликає  тотальне  страждання,  біль  і  порожнечу.

"Люди, у яких немає почуття прийняття самих себе (самоприйняття), приречені на  постійне  страждання.  Ми  більш - менш      уміємо   обходитися  з  тим болем, що викликається обмеженням  наших можливостей... але як бути з  болем, що  виникає  від  відчуття  нашого   банкрутства,  що  захоплює  самий  центр  нашого  Я».  Прагнучи  піти  від відчуття  власної  нікчемності  й  не  знайшовши  задоволення  й  миру усередині  самих   себе,  люди  прибігають  до   різного  роду "замінам "  і пристрастям. Глассер  виділив 4 види таких  замін:

-  депресія;

- озлобленість й антисоціальне поводження;

-  божевілля;

- фізичні захворювання.

Камуфлюючи  частину  страждання,  заміна  не  може  повністю  позбавити людину  від  всього болю, і  тоді  людина «глушить»  цей  залишковий біль  якоюсь пристрастю (те, що  ми можемо назвати аддиктивним, або залежним поводженням ). "... людина  однаково    буде  схильний  до  тих  або  іншим убиваючий біль "пристрастям " як добавки до  заміни, обраної як  основний   притулок".  Джон  Пауелл   пише: "Алкоголь  й опіум  є  найбільш  ефективними  засобами, що  вбивають  біль, хоча  вони  викликають  прагнення  до  постійного   вживання  й  роблять руйнуючий  вплив".  Іншими  пристрастями можуть бути  їжа,  робота,  секс,  азартні  ігри  та  інше. "... таким   чином,  серед жертв  пристрастей  ми  зустрічаємо  людей, що  непомірковано   віддаються наркотикам,  їжі  або  роботі.  Загальною  рисою  всіх   трьох  категорій  пристрастей є  те,  що  всі  ці  люди  прагнуть  полегшити  біль,  заподіюваний  їм життям,  що,  очевидно,  не  має  ніякої  ціни,  змісту  й  не доставляє радості".

Повертаючись  до  емоційних   розладів, що супроводжуються  наркоманією, ми  бачимо, що емоційні  й  особистісні  проблеми, незадоволеність  життям  можуть  бути присутнім  споконвічно  й  у більшості  випадків,  є  тлом  для  розвитку  наркоманії.  Спроби ж вирішити особистісні проблеми, заглушивши біль, "втеча в рабство замін і пристрастей"  стає  самостійною  проблемою,  що  на  час відсуває, але, власне  кажучи, лише затягує вузол  нерозуміння  себе, своїх  емоцій,  своїх  потреб.  І  далі,  як  пише  Пауелл: "саме сумне в цій трагедії те, що людина, що почала вживати наркотики, вже не тільки перетнула  міст, що веде  в неіснуючий мир, але й спалила за  собою цей  міст.  І  оскільки  вона  вже  живе  в  неіснуючому  світі,  вона не  в змозі   розуміти  реальне,  бачити  речі   такими,  які  вони  є  в дійсності,  чути  те,  що  відбувається  насправді,   вступати  в якісь  відносини  із  предметами  цього  миру,  такими,  як   вони  є... трагично також і те, що з того моменту, як пристрасть починає управляти своєю  жертвою,  людина  вже  віддає перевагу  цій  своїй  пристрасті  всім   і  всьому".

Збільшенню особистісних  й емоційних  проблем  сприяє  те, що "якщо обрана пристрасть виявилася діючим, то  страждалець, що заспокоївся,  уже  перестає  відчувати потребу  в яких - небудь  інших імпульсах,  які  змушували  б  його  шукати  й  знаходити  дійсну цінність себе як особистості" [10, с. 95].

Це  ж  відбувається й  з людьми, що пристрастилися  до  наркотиків  по будь-якій  іншій  причині,  будь  та  проста  цікавість,  характерна  для підлітків, яка перший  раз пробує   наркотики.  Емоційне  відчуження  від  самого  себе,  нерозуміння  себе  й  своїх  емоцій  до  формування     залежності чи ні - так  чи  інакше,  воно   розвивається в процесі хвороби.

Як пише Т.Т. Горський, "уживання хімікалій, будь  це алкоголь або  інший, що  міняє  настрій  наркотик,  дозволяє  хімічно залежній  людні  обходити  нормальні  етапи  емоційного  розвитку" [4, с. 65]. Він пояснює це тим, що хімічно залежні люди, навчившись  досягати  приємних  відчуттів  без  допомоги  зміни  своїх  думок і дій, а за допомогою наркотиків, перестають докладати зусиль до керування своїми почуттями, і емоційний ріст припиняється.

Діючи  пригничуючи  або  збуджуючи нервову  систему, наркотики  дизбалансирують  емоційну  сферу,  штучно  викликаючи емоційний  сплеск  під час  уживання  й  емоційну спустошеність і пригніченість у міру ослаблення дії інтоксикації.

Таким  чином,  під   час  дії  наркотику  людина   почуває емоційний підьйом  і задоволеність, упевненість у собі; вона, як би піднімається  над  проблемами  й  дрібними   неприємностями,  відчуває  в  собі сили,  легкість  у  спілкуванні  й  доброзичливість  до  усіх.  По  закінченню дії наркотичного  впливу погляд на навколишній світ і відношення до  нього   міняється.  Настрій  й  емоційне  розжарення  знижується.  Людина емоційно  виснажується, упадає в  тугу,  неясну тривогу,  занепокоєння.  Мир   здобуває  загрозливі  відтінки,  випливають  відсунуті  й невирішені  проблеми,  відчуття  всесильності  пропадає,  і  людина почуває себе "задавленою" і безпомічною.

По  мірі  розвитку  наркоманії  первісна йде ейфорія,  а відчуття особистої неспроможності й неповноцінності в період ремісії підсилюється. Наркотики більше не піднімають настрій до колишнього піка, а,  як  би, повертають  його   до  колишньої  норми, що  була  до  початку вживання.  Таким  чином,  збільшується  контраст  у   самовідчутті наркомана, його  емоційне відношення до  себе стає двоїстим.

Під  дією  наркотику - упевненість  у   собі,  у   своїх  здатностях.  При відсутності  наркотиків - низька  самооцінка,  презирство  до   самого  себе, відчуття неповноцінності й тривога, що  ця неповноцінність розкриється й стане  помітною  оточуючим   людям,  підозрілість,  недовіра  й помисливість,  прагнення  сховати  свою  дефектність  під  масками захисних  механізмів - агресії,  байдужості  й  т.д.  Незадоволення й дратівливість,  емоційна  відчуженість  й  ізольованість наркомана  лише  відбивають  його  власну  непевність  у  собі.  До наркоманів  часто  застосовують  епітети "брехливий", "юлящий", "слизький", "ненадійний", "ведучий  подвійне  життя"  і  т.д.  Всі  ці  придбані характерні  якості  мають  своєю  метою  сховати  від  навколишніх  і  від самого себе свою малоцінність.

Усвідомлюючи  або не  усвідомлюючи  свої  емоційні  переживання, наркоман  за допомогою  вживання йде  від  них,  відчужується  й  забуває про них. У цей час він здається собі не таким вже мерзенним   -  звідси  й  подвійність  самовідносин.  Він  прагне  удержати  цей стан і боїться, коли воно проходить.

У  ряді  емоційних  переживань  наркомана  постійно присутній  страх.  Страх   перед  труднощами;  страх  перед  тим,  що  відкриється  його  неуспішність;  страх  того,  що  люди  побачать  його "щіру особу"  і  відвернуться  від  нього;  страх   самотності;  страх  виявитися  без підтримки; страх виявитися без наркотиків і без засобів на наркотики; страх викриття;  страх  смерті  й  страх  божевілля;  страх  порожнечі  й безглуздості.  Крім  опредмеченного   страху,  наркоман  постійно випробовує безпредметну й неясну тривогу.

Другим   постійним   супутником   наркомана  є  почуття  провини. К.Тітов,  психолог  і  президент  Санкт-Петербурбужського  центру  соціальної реабілітації  й  адаптації,  говорить  про  те,  що   все  наше  виховання побудоване  на  почутті  провини.  З  дитинства  основним  способом  керування дитиною   з  боку  дорослих   є  використання  почуття  провини.

Пред'явлення  якогось  ідеалу  дитини,  до   якого  кожна  дитина  повинен прагнути,  і  осуд  дитини (а  не  його   вчинків,  що  було  б вірніше) у випадку його  невідповідності цьому  ідеалу  (а відповідати йому  жоден    дитина  повністю  не  може, - виходить, у  чомусь  він  завжди  поганий) веде до  формування, розвитку й  закріплення почуття провини. Це почуття  провини  накопичується  за  час  дорослішання,  і  багато  з людей (їх  називають індукторами)  досить  успішно  використають  почуття  провини  інших  з  метою маніпуляції.  Як  говорить  Тітов, "почуття  провини - це   хвороба  всього  сучасного  миру [2, с. 42].

Наркоманія  підсилює  це  почуття  провини.  Нерозуміння  природи

захворювання  з  боку  самих  наркоманів  і  суспільства  індуцирує  почуття  провини в наркомана за страждання, які він несе навколишнім  його  людям і собі  й  за  його "небажання"  кинути  наркотики.  Нездатність  припинення вживання  зв'язується  наркоманами   зі   своєю  безвольністю  й безхарактерністю,  а  оточуючими  людьми - з  його   егоїзмом  й аморальністю. Подолання цього почуття провини з новим, об'єктивним підходом   до   хвороби  є  однієї  з  перших  завдань  у  процесі видужання від наркоманії.

Однак, людина не може жити з постійно гнітючим  почуттям провини.

Рано   або  пізно   починають  діяти  психологічні  захисні механізми, що  по - перше  захищають  психіку  людини  від  надмірної напруги,  але  потім  (якщо  вони  продовжують  функціонувати  тривалий час)  сприятливому  припиненню  психологічного  росту  й  розвитку психологічної  зрілості.  До  таких   захисних  механізмів  ставиться перенос - наркоман починає обвинувачувати  вже не  себе,  а  оточуючих  людей, знаходить винуватих у своїй наркоманії, своїх  образах і нещастях. Іншим захисним  механізмом  є  заперечення  -  своєї хвороби,  своїх  проблем, загальне перекручування об'єктивної картини й положення речей. Ще один     захисний  механізм, що часто  зустрічається, - раціоналізація, що  проявляється  в схильності людини знаходити раціональні виправдання своєї залежності.

Особливо   небезпечний,  але,  практично  завжди  неминучий  механізм психологічного захисту - витиснення. Тяжкі емоції, що супроводжують наркоманію,  стають  нестерпні  й  придушуються,  витісняються  зі свідомості  людини.  Згодом наркоман  перестає  усвідомлювати  почуття  провини, а разом з ним й інші емоції. Зрештою,  людина  перестає їх розрізняти.

Емоційні  розлади  хімічно залежних  людей такі: емоційна  сфера  наркоманів  значно   сплощується.  Звужується емоційний  резонанс:  поширеність  емоційних  реакцій зменшується,  звужується  спектр   емоцій - набір  об'єктів,  ситуацій, потреб,  видів  діяльності,  на  які  раніше  емоційно реагувала  людина,  зменшується.  В  остаточному   підсумку,  емоційний резонанс  досягає  крайнього  ступеня  звуження  зі  спрямованістю реагування на внутрішні утилітарно - гедоничні потреби. Даний розлад  одержав  назву  емоційної  патологічної  інверсії.

Знижується  сила (інтенсивність)  емоційних  проявів  хворих, що супроводжуються  зменшенням  невербальної  виразності, експресивності  міміки  й  жестів,  хворі  виявляють  збліднення емоцій.

Виникаюча  у  хворих  з  хімічною  залежністю  емоційне нівелювання  виражається  в  зникненні   диференційованого  емоційного  реагування  на  різні  по  значимості  об'єкти,  види діяльності.  Не  стосовні  до  предмета  залежності  потреби, події  й  ситуації  гублять  свою  значимість  для  людей,  хворих наркоманією, виразність їхніх емоційних реакцій зрівнюється.

Зрештою,    наступає  емоційна  тупість  або  глухота, виникає  так  званий "параліч  емоцій", що  проявляється  в безрізниці, нечутливості й повній емоційній спустошеності.

Висновки. Звичайно, наведений аналіз не є вичерпним. Однак, він дає можливість побачити многоаспектність проблеми й роль психічного фактора, а саме емоційної сфери, в динаміці залежності. У зв'язку із цим, ефективне лікування наркоманії можливо, якщо воно будується як системний вплив, здатно підвищити можливості особистості самореалізуватися в динамічному соціальному середовищі. Найменш дослідженим аспектом наркоманії виявляється центральний компонент залежності - психічна залежність від наркотику. На наш погляд, це обумовлюється наступними причинами. По-перше, тривалою недооцінкою психічних факторів патогенезу при наркоманії. По-друге, нерозробленістю методологічної бази для дослідження структури, функцій і динаміки психічної залежності від наркотичної речовини.

Центр


Отзывы

Я принял решение остаться (лечение наркомании)
Владимир г. Запорожье

После того, как меня хлопнул уголовный розыск с наркотиками, я лёг в наркологическую больницу на 21 день...Подробнее

Благодарственное письмо
Родители пациента г. Воронеж

Уважаемый Дмитрий Михайлович, от всей души большое Вам спасибо и вашим сотрудникам за Ваш тяжелый, но благородный труд... Подробнее

Получилось у меня - получится и у Вас
Оля 24г. Донецкая обл. г.Макеевка.

Привет! В 15 лет я впервые столкнулась с наркотиком. Начиналось всё с таблеток...Подробнее

Вопросы о работе НЦ 'Ренессанс' г.Харьков